Обман про еволюцію китів
Ще один еволюційний символ був повалений
Сьогодні у музеях і підручниках стверджується, що копалини китів є переконливим доказом еволюції (вони здебільшого відмовилися від еволюції коня, тому що вона не витримує більше ніякої критики).1 Три основних викопних видиу казці про еволюцію китів – це пакіцет, амбулоцет і родоцет, які вірогідно є сполучною ланкою між наземними тваринами і дуже довгими і тонкими китами, відомими як базілозаври.2 Без цих трьох видів руйнується вся історія еволюції китів.
Д-р Карл Вернер, автор книги «Еволюція: найбільший експеримент», перевірив істинність цих заяв, розпитуючи дослідників та інших людей. Він виявив, що жодна з копалин не є перехідною ланкою. Його дослідження, опубліковані в 25-сторінковому додатку до його книги, опублікованій у 2014 році, повністю руйнують історію еволюції китів. Ось кілька ключових пунктів.
Пакіцет
Ми вже вказували на приклади неправдоподібних байок про пакіцета в статті, що говорила про д-ра Філіпа Джінджеріча.3 Неповний скам’ янілий череп був представлений як такий, що належить істоті, схожій на кита. Його художня реконструкція була розміщена на обкладинці престижного журналу Science у 1983 р. Через кілька років було знайдено решту скелета пакіцета, опублікованого у 2001 році, і виявилося, що він зовсім не схожий на кита. На відміну від того, що уявляв д-р Джінджеріч, у знайденої тварини повністю відсутнє дихало, не існувало плавників (були тільки копита), а також не було типової для китів шиї (але малася шия, як у наземних ссавців). Але навіть після цього, як вказує д-р Вернер, Американський музей природної історії (м. Нью-Йорк) та Музей природної історії (м Лондон) не перестали використовувати цю помилкову реконструкцію черепа з дихалом (див. мал. 1).
У документальному фільмі National Geographicу 2009 р. д-р Джінджеріч продовжував заявляти, що пакіцета слід класифікувати як кита, оскільки у нього є слухова кістка. Однак ця слухова кістка не схожа на ту, що у китів, у якої є пальцевидний виступ (сигмовидний відросток), замість цього вона, скоріше, схожа на пластину, як у викопних наземних тварин, відомих як парнокопитні.
Амбулоцет
«Ходячий кит» зображується як проміжна ланка між пакіцетом і родоцетом. Д-р Ганс Тевіссен, колишній студент Джінджеріча, каже, що є вісім характеристик, котрі вказують на те, що амбулоцет був предком кита. Ми також писали раніше про амбулоцета (малюнок 2),4 але д-р Вернер записав на відео зізнання д-ра Тевіссена, де він заявляє, що основний «доказ» того, що це предок китових, а саме сигмовидний відросток кісткової слухової системи (знову ж таки), насправді зовсім не був схожий на слухову кістку китів. До того ж, щелепна кістка, про яку Тевіссен сказав, що вона тонка, як у китів, зовсім не була тонкою. У коня, наприклад, щелепна кістка набагато тонша, ніж у амбулоцета (див. мал. 3).
Більш того, лабораторія д-ра Тевіссена забезпечила чимало музеїв моделями амбулоцета з дихалом, однак копалин, у яких було б дихало, знайдено не було. Д-р Вернер каже: «Усі вісім характеристик, про які д-р Грант Тевіссен повідомляв як про китових, зовсім не є характеристиками китів».
Родоцет
Стверджувалося, що родоцет був водною твариною, у якої розвивалися передні плавники і хвіст з плавниками (горизонтальні плавники), як у китів – тобто, імовірно, перехідна форма на шляху до китів. Однак коли д-р Вернер вказав д-ру Джінджерічу, котрий відкрив родоцета, на те, що немає ніяких викопних свідоцтв наявності хвоста або плавників, то той зізнався, що це правда. Він також визнав, що ця тварина, на його нинішню думку, не мала жодної з цих важливих характеристик кита. Ми надали частину цієї важливої інформації в одній зі статей журналу Creation у 2011 р.5 Але хвіст і плавники так і не покинули сторінки багатьох із статей та підручників і, швидше за все, ще довгі роки, подібно до малюнків ембріонів Геккеля,6 будуть використовуватися як доказ еволюції китів.
Без цих трьох імовірно перехідних видів руйнується вся історія еволюції китів. Радує те, що ще один еволюційний символ зазнав краху!
Д-р Філіп Джінджеріч, який відкрив родоцета, визнає, що хвостовий плавник і ласти, розміщені в реконструкціях родоцета у музеях, помилкові, і що подальші знахідки викопних вказують на те, що у нього не було цих особливостей.
«Китовість» амбулоцета більшою мірою заснована на твердженні, що скронева кістка схожа на китову. Д-р Ганс Тевіссен зізнається, що це сумнівно.
Д-р Ганс Тевіссен зізнається, що в знайдених копалинах амбулоцета відсутня частина черепа з дихалом, незважаючи на те, що в музеях амбулоцет зображений з дихалом. Це просто уява.
Більше деталей про це представлено д-м Вернером у третьому випуску своєї змістовної і прекрасно ілюстрованої книги Evolution: theGrandExperiment. Додатковий диск DVD представляє безліч яскравих зізнань палеонтологів.
Посилання та примітки
- Sarfati, J., The non-evolution of the horse, Creation 21(3):28–31, 1999, creation.com/horse. Повернутися до тексту.
- Згідно еволюційному палеонтологу, досліднику хребетних, Барбарі Став (Barbara Stahl), «базилозавр не міг бути предком сучасних китів» с. 489, McGraw-Hill, NewYork, 1974. Повернутися до тексту.
- Williams, A. and Sarfati, J., Not at all like a whale, Creation 27(2):20–22, 2005, creation.com/pakicetus. Повернутися до тексту.
- Batten, D., A whale of a tale (last updated May 2012), creation.com/ambulo. Повернутися до тексту.
- Batten, D., Rodhocetus and other stories of whale evolution, Creation 33(3):54–55, 2011 року, creation.com/rodhocetus. Повернутися до тексту.
- Van Niekerk, E., Ernst Haeckel, fraud is proven (Ернст Геккель, шахрайство доведено), Journal of Creation 25(3):89–95, 2011 року, creation.com/haeckel-fraud. Повернутися до тексту.
Readers’ comments
Comments are automatically closed 14 days after publication.