pdf2

Чи існує Бог?

Автор: and

  • Чи є об’єктивні докази, що Бог існує?
  • Які наслідки атеїзму?
  • Як виникнув Бог?
  • Чи можемо ми особисто знати Бога?

Біблія починається з твердження: «На початку Бог створив Небо та землю.» (Буття 1: 1) Боже існування вважається самоочевидним. У псалмі 14: 1 читаємо: «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!»

Тут бачимо, що Біблія пов’язує перекручені думки про Бога, особливо заперечення самого Його існування, з перекрученими моралями. Та й справді, якщо немає Бога, немає Творця, що встановлює правила життя, то ми морально без якоря. Коли під час періоду суддів Ізраїлеві сини забули свого Творця, коли ніхто не вів їх справедливими шляхами Бога, то «кожен робив, що здавалося правдивим в його очах» (Судді 21:25), – і панував хаос.

Ми бачимо те ж саме сьогодні. У країнах, де люди колись шанували Бога, визнаючи, що «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» (2 Кор. 5:19), там безпрецедентно панували безпека й процвітання. Сьогодні, відвертаючись від Бога, ті самі країни внутрішньо руйнуються. «Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.» (Пр. 14:34).

Країни відвертаются від Бога, живуть, ніби Він не існує – і там володіє гріх: політична корупція, неправда, наклеп, публічні прояви розпусти, насильницькі злочини, аборти, крадіжки, перелюб, наркотики, п’янство, азартні ігри та всяка жадібність. Слідують економічні хвилювання, оскільки збільшуються податки і уряди запозичають гроші на більші та більші поліцейські сили, в’язниці та системи соціального забезпечення для виникаючих проблем.

Перший розділ листа до Римлян подібний до коментаря великої частини сучасного світу:

18Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину. 19Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей. 20-21Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися. 22Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними. 23Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів. 24Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним. 25Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь. 26Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні. 27Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення. 28Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити. 29Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки, 30зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків. 31Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні. 32Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

У колишніх великих християнських народів багато з тих, хто тепер в найвищих посадах в уряді та освіті, називаються «безумними» у Біблії. Вони вважають себе за мудрих. Однак, заперечуючи саме існування Бога або Його сучасну важливість для них, вони стали «безумними».

Підстава цієї відмови вірити в Бога є поширене прийняття еволюційного мислення: все створене створило саме себе природніми процесами – Бога не потрібно. Ці люди визнають, що природа виявляє «дизайн», але Дизайнера не потрібно. У кінцевому підсумку, все створене саме себе створило! Таке мислення, в якому явність Божого існування (Рим. 1:19–20) заперечується, звичайно веде до атеїзму (віра, що Бога немає) та світського гуманізму (людині Бога не потрібно). Сьогодні таке думання рясніє в університетах і урядах.

13984-social-decline
Деяка соціальна статистика для Австралії, що показує зв’язок між занепадом учасити дітей в церкві та збільшенням соціальних проблем. Інші статистичні дані, такі як розлучення, зґвалтування тощо, показують подібні тенденції. Вплив церкви різко знизився з впровадженням еволюції у школи в 50–60-х роках. Статистика інших «християнських» країн показує подібні відносини.3

Дещо з найбільшого зла минулого учинено тими, хто приймав еволюційний підхід до філософії і, отже, до моралі – Ленін, Гітлер, Сталін, Мао Цзедун, Пол Пот. Атеїстичний еволюціоніст сер Артур Кіт писав про Гітлера:

«Німецький фюрер … еволюціоніст; він свідомо прагнув узгодити життя Німеччини з теорією еволюції.»1

Багато мільйонів жахливо страждали і загинули внаслідок цього атеїстичного способу мислення. Атеїзм вбиває, бо без Бога немає правил – все дозволено! Атеїсти очолюють наміри узаконити аборт, евтаназію, вживання наркотиків, проституцію, порнографію і розбещеність. Все це спричиняє нещасність, страждання і смерть. Атеїзм – філософія смерті.

Тепер атеїсти полюбляють показувати жорстокості, вчинені «християнами» – хрестові походи та кровопролиття в Північній Ірландії улюблені приклади.2 Якщо люди, які чинили ці страшні дії, були дійсно християнами, вони були непослідовними зі своїм власним стандартом моральності (наприклад, «не вбивай», «люби ворогів своїх»). Однак Сталін, наприклад, прочитавши Дарвіна і будучи атеїстом, послідовно поводився, бо він не мав об’єктивної основи для будь-якого стандарту моралі. Кіт (стор. 9) визнав, що Гітлер також послідовно жив з своєю еволюційною філософією.

13984-school-shootings

Християнство каже: «Бог є любов», «любіть один одного» і «люби своїх ворогів». Така любов саможертовна. Тому християни першими допомагали хворим, доглядали сиріт та літніх людей, годували голодних, виховували бідних та протидіяли, наприклад, рабству та експлуатації дітей для тяжкої праці.

Атеїзм з його еволюційним обґрунтуванням твердить, що «любов» – це не більше ніж корисливість, збільшення шансів на виживання наших генів у наших нащадків чи близьких родичів. Де ж лежить основа співчуття у «боротьбі виживання найбільш придатних»? Гітлерівські табори смерті виникли з його прагнення перемоги «арійської раси» у бої за «збереження привілейованої раси у зусиллі за життя» (це підзаголовок «Походження Видів» Дарвіна).

Проте, атеїзм не тільки руйнівний, але й логічно й докорінно хибний, бо як ми побачимо, Творець необхідно існує.

Біблійні докази існування божественного Автора

Біблія не тільки підтверджує існування Бога, але також містить свідчення того, що існування цієї найбільш дивовижної книги може бути поясненим лиш як прояв божественного натхнення. Нижче подані характеристики вказують, що авторство Біблії божественне:4,5,6 

Дивна єдність Біблії

Незважаючи на те, що Біблію написали понад 40 авторів з-понад 19 різних соціальних станів протягом понад 1600 років, ця книга виявляє послідовність науки від початку до кінця. Дійсно, перша і остання книги Біблії, Буття і Об’явлення, так прекрасно узгоджуються, розповідаючи про «втрачений рай» і «відновлений рай», що вони дають сильне свідчення про своє божественне авторство (порівняйте, наприклад, книга Буття 1–3 і Об’явлення 21–22).

Дивне збереження Біблії

Незважаючи на політичні та релігійні переслідування, Біблія не зникла. Римський імператор Діоклетіан думав, що він мав успіх, коли в 303-му році видав указ знищити кожен примірник ненависної Біблії. Він збудував колону над прахом спаленої Біблії, щоб відзначити свою перемогу. Через двадцять п’ять років новий імператор Костянтин замовив видання 50 Біблій за рахунок уряду! Сьогодні Біблія доступна в більшій кількості мов, ніж будь-яка інша книга.

Історична точність Біблії

Відомий єврейський археолог Нельсон Ґлюек говорив, що «історична пам’ять Біблії майже неймовірно точна, особливо, коли вона укріплена археологічним фактом».7 Вільям Ф. Олбрайт, широко визнаний як один з визначних археологів, сказав:

«Надмірний до Біблії скептицизм важливих історичних шкіл вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століть, певні етапи якого все ще періодично з’являються, поступово дискредитований. Відкриття за відкриттям встановили точність незліченних деталей і все більше упевнили значення Біблії як джерело історії»7

Сер Вільям Рамсей вважається як одиним з найвидатніших археологів. В середині ХІХ століття він вивчав німецький історичний скептицизм і тому не вірив в історичну вірогідність документів Нового Заповіту. Однак, його археологічні розслідування привели його до переконання, що цей скептицизм необґрунтований. Він глибоко змінив своє ставлення. Згадуючи Луку, автора Євангелії від Луки і Дій Апостолів, Рамсей сказав: «Лука історик першого рангу … його слід ставити на один щабель із найвидатнішими істориками.»8

У багатьох конкретних моментах археологія підтверджує точність Біблії.9 Часто скептики ставили під сумнів точність Біблії переважно на підставі відсутності незалежних доказів (це помилка доказу відсутності доказів), а тоді виявлялися нові археологічні відкриття, які підтверджували біблійну історію.6

Наукова точність Біблії

Деякі приклади: земля кругла (Ісая 40:22); Земля підвішена в просторі без підтримки (Йов 26: 7); зірки незліченні10 (Бут. 15: 5); гідрологічний цикл11; течії моря11; живі істоти породжують за їх родом12; багато розуміння щодо здоров’я, гігієни13, харчування14, фізіології (так як, важливість крові, наприклад, Левит 17:11); перший і другий закони термодинаміки (наприклад, Ісая 51: 6), і багато інших речей.15

Точність пророцтва Біблії

Біблія стверджує, що точне передбачення подій – це прерогатива Бога. Він сказав:

«3Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптово зробив, і прийшло. … 5то звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол.» (Ісая 48: 3, 5).

Даремно шукатимемо точного пророцтва в інших релігійних книгах, а Біблія подає багато конкретних пророцтв. Макдауел6 показує в Біблії 61 пророцтво про Ісуса. Багато з них, – як Його місце, час і спосіб народження, зради, смерти, поховання тощо, – знаходилися поза Його керуванням. Макдауелл також ретельно показує 12 детальних, конкретних пророцтв щодо Тиру, Сидону, Самарії, Ґази та Ашкелону, Моаву та Аммону, Петри та Едому, Фіви та Мемфісу, Ніневії, Вавилону, Хоразін-Бетсаїда-Капернауму, Єрусалиму і Палестину. Він пояснює, як ці пророцтва не були ‘post-dictions’ (тобто, написані після події).

Можливість, що все це сталося випадково, – ефективно нулю. Лише ті, хто свідомо не хоче це визнати (2 Петра 3: 5), можуть заперечувати це свідчення, що Бог насправді надихнув ці пророцтва.

Цивілізаційний вплив Біблії

Наука Біблії підняла до порядності багато «варварів». Вона є основою англійського загальноприйнятого права, американського Біллю про права і основа конституцій великих модерних демократій таких, як Об’єднане Королівство Великої Британії, США, що в свою чергу надихнули багато інших демократій.

13984-native-sepia
Євангелія змінила життя анімістичних людей

Біблія надихнула найвидатніших письменників – від Шекспіра, Мілтона, Попа, Скотта, Колріджа і Кіплінга, якщо назвати лише кілька – і мистецтво таких, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля і Рембрандта. Біблія надихнула вишукану музику Баха, Генделя, Гайдна, Мендельсона та Брамса. Дійсно, зменшення визнання біблійного світогляду на Заході прийшло паралельно з зниженням краси мистецтва.16

Сьогодні наука Біблії продовжує діяти і приносити зміни на краще. Анімістичні племена на Філіппінах і сьогодні визволяються від страху, і колишні канібали в Папуа-Новій Гвінеї та Фіджі живуть тепер у мирі саме через рятувальну науку Біблії.

Безумовна чесність Біблії

Хтось сказав: «Біблія не книга, яку людина могла б написати, якщо хотіла, – а якщо могла б, то не хотіла б.» Біблія шанує не людину, а Бога. У Біблії людські ноги з глини: людина показана з усіма її вадами. На тлі її гріховності й невірності Божа досконалість і вірність сяють особливо яскраво.

Навіть недоліки героїв віри (Послання до Євреїв 11) записані, в тому числі Ноя (Буття 9:20–24), Мойсея (Числа 20: 7–12), Давида (2 Сам. 11), Іллі (1 Царів 19) і Петра (Матвій 26:74). З іншого боку, вороги народу Божого часто зображені як гідні похвали, наприклад, Артаксеркс (Неемія 2), мідянин Дарій (Даниїл 6), і сотник Юлій (Дії 27: 1–3). Це явні ознаки, що Біблія написана не з точки зору людини.

Життєтворча наука Біблії

Одного разу чоловік у Сан-Франциско викликав д-ра Гаррі Іронсайд на дебати «Агностицизм17 і християнство». Доктор Іронсайд погодився з однією умовою: агностик спочатку має подати докази корисності агностицизму, гідні захисту. Д-р Іронсайд кинув виклик агностику, щоб він привів одного чоловіка, колись нужденного (п’яницю, злодія чи когось такого), і одну жінку, яка колись була в пастці павшого життя, наприклад як проституція, і показати, що обидва вони визволилися від свого життя деградації прийняттям філософії агностицизму. Доктор Іронсайд із свого боку приведе на дебати 100 чоловіків і жінок, врятованих вірою в Євангелію, яку агностик висміював. Скептик тоді відмовився від дебатів.

Наука Біблії гоїть розбите гріхом життя, яке відчужує нас від нашого святого Творця. А, навпаки, агностицизм і атеїзм, як і всі філософії націлені проти Бога, – знищують.

Інші докази для Творця-Бога Біблії18

Універсальна тенденція речей розпадатися та розкладатися виявляє, що Всесвіт спочатку був у високо організованому й комплексному стані. Всесвіт не вічний. Це цілком відповідає твердженню, що «[н]a початку Бог створив небеса та землю»(Буття 1: 1).

Зміни, видимі в живих істотах, не є такими змінами, що вказують на виникнення живих істот якимось природним, еволюційним процесом. Еволюція від молекули до людини потребує якогось способу створення нових комплексних генетичних програм, нової інформації. Мутації і природний відбір призводять до втрати інформації.

Скам’янілості не показують очікуваних переходів від одного основного виду організму до іншого. Це могутнє свідчення проти віри, що живі речі перетворилися протягом еонів.

Свідчення, що всесвіт відносно «молодий», також суперечить вірі, що все само перетворилося за мільярди років. Бо події настільки неймовірні, матеріалісти думають, що дуже довгий відрізок часу допоможе справі. Але це не допомагає.

Вибух у знанні складних процесів у клітинах і органах вказує, що такі речі, як система згортання крові, бактеріальний джгутик і «двигун» АТФ-синтази не могли б виникнути як серія випадкових змін. Інструкції або інформація для визначення складної організації живих істот не перебуває в самих молекулах (як з кристалом), а нав’язується ззовні. Все це вимагає розумного Творця. Він значно перевищує наш розум.

13984-fishy
Хоч подібні еволюційні образи поширені, вони не показують, звідкіля з’явилася інформація потрібна для переходу від одного етапу до наступного. Мутації спричиняють втрати інформації, а не приросту.

Традиції сотень тубільних народів з усього світу, – наприклад, оповідання про глобальний потоп, – підтверджують біблійний переказ історії. Це саме підтверджують лінгвістичні та біологічні докази про близькість всіх людських «рас».

Міф атеїзму і природничих наук

Багато хто сьогодні вважає, що природничі науки проти Бога. Атеїсти заохочують цей погляд, стверджуючи, що їхній спосіб мислення є «науковим». Цим вони лише змінюють характеристику природничих наук, щоб вони виключали Бога. Фактично, природничі науки почали процвітати лише, коли під поширеним впливом Реформації біблійне бачення створення світу глибоко вкоренилося в Європі.

Від Біблії прийшло припущення, що уможливило науковий підхід до дослідження світу, наприклад, створений Всесвіт реальний, послідовний, зрозумілий, і тому його можна досліджувати. Навіть нехристиянські історики природничих наук, як Лорен Ейзлі, це визнають.19 Отже, майже кожна галузь науки була заснована, співзаснована, або значно розвинута вченими, які вірили в біблійну історію створення світу і Потопу.20,21 І сьогодні також багато науковців вірять в Біблію.22

Це природничі науки?

Природничі науки досягли багато чудового: люди на Місяці, дешева їжа, сучасна медицина, електрика, комп’ютери тощо. Все ці досягнення добиваються експериментами, які призводять до висновків, які ведуть до дальших експериментів для перевіряння цих висновків. Ці висновки, або підсумки тісно пов’язані з експериментами, і тут часто залишається мало місця для спекуляцій. Цей тип науки називається процесною, або операційною наукою. Вона досягла нам багато цінного в знанні, що корисне для людства.

13984-science

Однак, існує ще один тип науки, що стосується минулого. Їі можна назвати історичною, чи джерельною наукою. Коли хочемо знати про минуле, природничі науки обмежені, бо неможливо експериментувати прямо з минулими подіями, тому що історія не повторюється. В історичній науці робимо висновки про минуле від спостережень сучасних явищ і подій. Сучасні експерименти, що стосуються минулого, досить обмежені, і тому висновки вимагають багато здогадок. Чим далі в минулому подія, тим довший ланцюг висновків і непевних здогадок, і тим більше місця для впливу ненаукових висновків-факторів, таких як релігійна віра чи невіра дослідника. Отже, що представлено як «природнича наука» про минуле може в дійсності бути лише особистим світоглядом дослідника.

Конфлікти між «наукою» і «релігією» виринають в цій історичній науці, а не в операційній науці. На жаль, повага здобута успіхами операційної науки заманює багатьох думати, що непевні висновки історичної науки вірогідні.

Суперечки в історичній науці йдуть не стільки про сучасні спостереження в природі, як про висновки про минуле. Дослідники, що вірять свідченням Біблії, – яка стверджує, що вона слово Бога23, – дійдуть до інших висновків від тих дослідників, що Біблію не приймають. Навмисне заперечення Божого Слова (2 Петра 3: 3–7) лежить в основі багатьох розбіжностей в «історичній науці».

13984-two-books

Хто створив Бога?24

Скептики часто глузують з християн, говорячи, «Якщо Бог створив Всесвіт, то хто створив Бога?» (і багато щирих мислителів подібно розмірковують про це). Але Біблія визначає Бога як нествореного (тобто вічного) Творця Всесвіту, і те, що стосується Всесвіту, не обов’язково стосується Бога. Тому питання «Хто створив Бога» стає нелогічним, так як і є нелогічним питання «На кому одружений неодружений чоловік?»

Тож більш досвідчений мислитель може запитати: «Якщо Всесвіт потребує причини для його виникнення, чому Бог також не потребує такої причини? А якщо Бог не потребує причини, чому Всесвіт потребує?» Наступні міркування піддаються перевірці:

  • Усе, що має початок, має причину для свого виникнення.25
  • Всесвіт має початок.
  • Тому Всесвіт має причину.

Важливо підкреслити слова жирним шрифтом. Всесвіт вимагає причини свого виникнення, оскільки він мав початок, – як це буде показано нижче. Бог, на відміну від Всесвіту, не мав початку, тому Він не потребує причини. Крім того, загальна Теорія відносності Ейнштейна, яка має значну експериментальну підтримку, показує, що час пов’язаний з матерією та простором. Тому самий час почався б разом з матерією і простором на початку Всесвіту. Оскільки, за визначенням, Бог є Творцем всього Всесвіту, Він є Творцем і часу. Тому Він, Творець часу, не обмежений виміром часу. Він не має початку в часі. Тобто Він не має причини виникнення і не потребує причини.

Навпаки, є переконливі докази, що Всесвіт мав початок. Це можна продемонструвати з законів термодинаміки, найбільш фундаментальних законів фізичних наук:

  • 1-й Закон: Тотальна кількість маси-енергії у Всесвіті постійна.
  • 2-й Закон: Кількість енергії у Всесвіті доступної для роботи зменшується, тобто ентропія26 збільшується до максимуму.
13984-thermograph
Кількість доступної енергії у Всесвіті завжди зменшується. Це чіткий доказ, що Всесвіт мав початок.

Якщо кількість маси-енергії обмежена, а кількість корисної енергії зменшується, то Всесвіт не існував вічно, бо тоді корисна енергія вичерпалася б і дійшла б до стану «теплової смерті». Наприклад, всі радіоактивні атоми розпалися б, всі частини Всесвіту мали б ту саму температуру, і подальша робота не була б можлива. Отже, найкращий висновок: Всесвіт створений з великою кількістю корисної енергії, а ця кількість все зменшується.27

Можливо запитувач допускає, що Всесвіт мав початок, але ніщо не спричинило цього початку? Та ж само собою зрозуміло, якщо щось почалось, щось мусило спричинити цей початок. Насправді, ніхто в своєму серці цього не заперечує. Вся наука, вся історія та всі правоохоронні органи зазнали б краху, якщо цей закон причини-наслідку заперечувався.28 Також, Всесвіт не може сам себе створити, – ніщо не може сам себе створити, бо тоді щось мусить існувати перед своїм існуванням. Це логічний абсурд.

Підсумовуючи

  • Можна довести, що Всесвіт (і сам час) мав початок.
  • Не є логічним думати, що щось може розпочатися без причини.
  • Таким чином, Всесвіт потребує причини свого створення, так як твердять Буття 1: 1 і Римлян 1:20.
  • Бог як Творець часу існує понад часом. Тож Він не мав початку в часі, Він завжди існував, і тому Він не потребує причини Свого створення.29,30
13984-timefall

З якого боку дивитися на це, – чи з доказів Біблії, чи з неймовірної, складної, організованої інформації в живих істотах, чи з походження Всесвіту, – то віра в всемогутнього, всезнаючого Бога-Творця, виявленого в Біблії, не тільки відповідає здоровому глузду, але є єдиним відповідним поясненням.

Християнин знає Бога!

Для дійсного християнина немає сумніву в існуванні Бога. Біблія каже:

«[В]сі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.» (Рим. 8:14–16).

Тут Біблія каже, що християни мають особисті стосунки з Богом. Це свідчення тих, котрі усвідомили свою гріховність в очах всемогутнього Бога і страшні наслідки свого гріха; вони покаялися в своїх гріхах і прийняли прощення Бога, яке стало можливим через смерть і воскресіння Ісуса. Всі справжні християни одержали Божого Духа Святого і мають запевнення, що вони «діти Божі». Вони дійсно можуть знати, що мають вічне життя (1 Івана 5:13).

Ось Добра Новина

Міжнародне Служіння Cтворення (Creation Ministries International, CMI) прагне дати славу і честь Богу як Творцеві і підтвердити істину біблійних записів про справжнє походження й історію світу і людства.

Частина цієї справжньої історії є недобра новина, це повстання першої людини, Адама, проти Божого наказу, яке принесло смерть, страждання і відділення людини від Бога в цей світ. Ми бачимо результати цього навколо нас. Всі нащадки Адама грішні від зачаття (Псалом 51: 5) і самі ввійшли в цей бунт (у цей гріх). Тому вони не можуть жити зі святим Богом, але засуджені до відокремлення від Бога. Біблія говорить, що «всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23), і тому всі «приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності» (2 Солунян 1: 9).

Але добра новина полягає в тому, що Бог виконав: «так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне»(Івана 3:16).

Ісус Христос, Творець, хоч абсолютно безгрішний, страждав замість людства, за гріх людства покараний смертю і відокремленням від Бога. Страждав Він так, щоб задовольнити праведні вимоги святості і справедливості Бога, Його Батька. Ісус був досконалою жертвою. На хресті Він помер, та на третій день воскрес, перемагаючи смерть, щоб всі могли повернутися до Бога і жити вічно із своїм Творцем, усі, хто дійсно вірять в Нього, покаявшись в своїх гріхах і довірившись Йому (а не власним заслугам).

Тому: «Хто вірить у Нього, не засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина» (Івана 3:18).

Який чудовий Спаситель і яке чудове спасіння у Христі, нашому Творці!

Якщо ви хочете дізнатися більше про біблійну науку, як можна отримати вічне життя, дивіться сreation.com/goodnews або зателефонуйте до нашого місцевого офісу CMI за номерами вказаними на передній обкладинці цієї брошури.

Посилання та примітки

  1. Джерела даних: Контакт дітей з церквою у Why don’t people go to church? National Church Life Survey, 2002. Соціальна статистика від State of the Nation: a century of change, The Centre for Independent Studies, St Leonards, NSW, 2001; cis.org.au. Назад до тексту.
  2. Keith, A., Evolution and Ethics, Putman, US, p. 230, 1947. Назад до тексту.
  3. Хрестові походи були реакцією на ісламське гнітювання. Див. Spencer, R., The politically incorrect guide to Islam (and the Crusades), Regnery Publishing, Washington, DC, 2005. Назад до тексту.
  4. Основна концепція цього розділу походить від Willmington, H.L., Willmington’s Guide to the Bible, Tyndale House Publishers, Wheaton, IL, pp. 810–824, 1981. Назад до тексту.
  5. Geisler, N.L. and Nix, W.E., A General Introduction to the Bible, Moody Press, Chicago, 1986. Назад до тексту.
  6. McDowell, J., Evidence that Demands a Verdict, Vol. 1, Campus Crusade for Christ, San Bernadino, CA, 1972. Назад до тексту.
  7. Наведено в Geisler and Nix, 1986, c. 68. Назад до тексту.
  8. Ramsay, W., Bearing of Recent Discoveries on the Trustworthiness of the New Testament, Baker Books, Grand Rapids, Michigan, c. 222, 1953. Назад до тексту.
  9. Дивіться creation.com/archaeology. Для повної інформації про Біблію і археологію, дивіться Associates for Biblical Research; biblearchaeology.org. Назад до тексту.
  10. У давнині люди вважали, що зірки можна пораховувати – було близько 1200 видимих зірок. Птолемей (150 до н.е.) догматично стверджував, що число зірок рівно 1056. Див. Gitt, W., Counting the stars, Creation 19(2):10–13; creation.com/star-count. Назад до тексту.
  11. Sarfati, J., The wonders of water, Creation 20(1):44–46, 1997; creation.com/water. Назад до тексту.
  12. Batten, D., Dogs breeding dogs? That’s not evolution! Creation 18(2):20–23, 1996; creation.com/dogs. Назад до тексту.
  13. Wise, D.A., Сучасна медицина? Вона не така вже й сучасна! Creation 17(1):46–49, 1994; creation.com/сучасна-медицина. Назад до тексту.
  14. Emerson, P., Eating out in Eden, Creation 18(2):10–13, 1996; creation.com/eateden. Назад до тексту.
  15. Див. Morris, H.M., The Biblical Basis of Modern Science, Baker Book House, Grand Rapids, Michigan, 1984. Назад до тексту.
  16. Schaeffer, F., Escape from Reason, Inter-Varsity Press, London, 1968. Назад до тексту.
  17. Агностицизм – це ще одна форма невіри, яка заперечує правдивість Божого Слова, стверджуючи, що не можемо знати про існування Бога. На практиці це мало відрізняється від атеїзму. Назад до тексту.
  18. Більш детальну інформацію про ці докази див. у брошурі цієї серії під назвою: «”Природні” докази для Бога Творця Біблії». Назад до тексту.
  19. Eiseley, L., Darwin’s Century: Evolution and the Man who Discovered it, Doubleday, New York, ст. 62, 1969. Див. також Sarfati, J., The biblical roots of modern science, creation.com/roots, 29 September 2009. Назад до тексту.
  20. Morris, H.M., Men of Science, Men of God, Master Books, USA, 1982. Назад до тексту.
  21. Sarfati, J. and Bates, G. (Editors), Busting Myths: 30 Ph.D. scientists who believe the Bible and its account of origins, Creation Book Publishers, 2015, і creation.com/bios. Назад до тексту.
  22. Ashton, J., In Six Days: Why 50 Scientists Choose to Believe in Creation, New Holland Publishers, Sydney, Australia, 1999. Назад до тексту.
  23. Псалом 77(78): 5; 2 Тимофію 3:14–17; 2 Петра 1:19–21. Бог, який надихнув Біблію, завжди існував, є досконалим, і ніколи не каже неправди (Титу 1: 2). Див. також Псалом (118) 119, щоб зрозуміти важливість Божого Слова. Назад до тексту.
  24. Цей розділ базується на Sarfati, J., If God created the universe, then who created God? Journal of Creation 12(1):20–22, 1998; creation.com/whomadegod. Назад до тексту.
  25. Насправді, слово «причина» має декілька різних значень у філософії. Але тут слово стосується ефективної причини, головного агента, що створює те, що створене. Назад до тексту.
  26. Ентропія – показник розладу, або показник зменшення корисної енергії. Назад до тексту.
  27. Осцилюючі (йо-йо) ідеї всесвіту були популяризовані атеїстами, такими як покійний Карл Саган і Ісаак Азімов, лише, щоб уникнути поняття початку з його висновком існування Творця. Але закони термодинаміки підривають цей погляд, оскільки кожен гіпотетичний цикл вичерпує все більше і більше корисної енергії. Це означає, що кожен цикл буде більшим і довшим, ніж попередній. Тому, озираючись назад у часі, цикли були б все коротші й коротші. Таким чином, багатоциклічна модель матиме вічне майбутнє, але лише обмежене минуле. Крім того, маса Всесвіту занадто мала, щоб зупинити розширення простору для початку осциляцій. Також не відомий жоден механізм, який дозволив би повернути цикл в протилежний напрямок після гіпотетичного «великого хрускоту». Назад до тексту.
  28. Деякі фізики стверджують, що квантова механіка порушує цей принцип причини/ефекту і може виробляти щось з нічого, – але це не так. Теорії, що Всесвіт є квантовою флуктуацією, повинні припускати, що щось мусить коливатися: коливається «квантовий вакуум», а квантовий вакуум є великим потенціалом матерії-антиматерії, тобто, квантовий вакуум не є «ніщо». Крім того, якщо немає причини, немає ніякого пояснення, чому цей конкретний Всесвіт з’явився в певний час, або навіть чому Всесвіт з’явився, а не, скажімо, банан або кішка. Цей Всесвіт не матиме ніяких властивостей, що пояснили б, чому вони з’явилися, бо Всесвіт сам ще не з’явився. Назад до тексту.
  29. Див. Craig, William L., Apologetics: An Introduction, Moody, US, 1984, і The existence of God and the beginning of the universe, у www.leaderu.com/truth/3truth11.html. Назад до тексту.
  30. Geisler, N.L., Christian Apologetics, Baker Books, Grand Rapids, Michigan, 1976. Але остерігайтеся невдатної (і непотрібної) доброзичливості до небіблійної теорії великого вибуху. Назад до тексту.